У 2019 році життя нашої родини повністю перевернулося. У моєї нинішньої дружини померла мама, з якою вони були надзвичайно близькі та були справжніми соратницями. У той же час я сам переживав дуже важкий період розлучення через насильство з боку колишньої дружини. У ході процесу неодноразово виносилися заборони на наближення, також сталася примусова госпіталізація колишньої дружини та насильство над моїми доньками. Вся ця агонія тягнулася по судах майже три роки, поки експертна думка остаточно не підтвердила, що доньки залишаються зі мною.

Усі ці роки моя партнерка стояла поруч зі мною та моїми дітьми і допомагала нам знову створити відчуття безпеки та дому. Ми дуже хотіли мати спільну дитину, але довго не вдавалося, навіть із процедурами ЕКЗ. Окрім психологічних труднощів, ми жили дуже скромно, оскільки більшу частину моїх доходів становили витрати на адвокатів та судові процеси, а за нами залишилося також кілька боргів.

Після років боротьби нам нарешті вдалося дещо нормалізувати життя. Дружина завагітніла, і ми одружилися. Але вагітність була дуже ризикованою. На 22-му тижні її терміново перевели з лікарні SB Slovenj Gradec до UKC Ljubljana, де лікарям вдалося врятувати дитину та запобігти передчасним пологам. З 5 листопада до 29 січня вона мусила нерухомо лежати в лікарні, не встаючи. Наш син народився передчасно на 32-му тижні, перебував у відділенні інтенсивної терапії та в інкубаторі, але, як справжній маленький боєць, зумів вижити.

У цей час, окрім постійної роботи, я сам доглядав за своїми доньками і водночас за мамою, адже в цей період помер і мій батько, який був для мене великим взірцем, другом і опорою. Після його смерті я мусив виплатити борг за брата, тому знову взяв кредит і навіть іпотеку, яку буду виплачувати ще наступні 20 років.

Незважаючи на всі важкі випробування, ми намагаємося залишатися згуртованою та люблячою родиною. Моя дружина дала всім моїм дітям безмежну любов, тепло і відчуття безпеки, хоча сама в дитинстві не мала можливості безтурботного дитинства чи відпочинку на морі. Тому я хотів би в знак подяки подарувати їй кілька днів безтурботного сімейного відпочинку, який для нас означав би набагато більше, ніж просто відпочинок – це був би момент спокою, єдності та гарних спогадів після всіх цих років боротьби.

Цим я хотів би порадувати і свою найстаршу доньку, яка, незважаючи на важкі дитячі переживання, є відмінницею та лауреаткою премії мера. Через травми, яких вона зазнала внаслідок насильницького оточення, вона досі відвідує педопсихологічну допомогу, але щодня мужньо намагається рухатися вперед. Тому я мрію, щоб ми як сім’я після довгої перерви разом пережили щось гарне та безтурботне.