Мій молодший брат Гаміш, якому лише 18 років, був терміново госпіталізований у неділю, 20 жовтня, оскільки раптово важко захворів на пневмонію та менінгіт, спричинений бактерією Neisseria (запалення захисних оболонок навколо головного та спинного мозку), що призвело до сепсису, який загрожував його життю. Наступного ранку його перевели з Саутгемптонської загальної лікарні до Королівської лікарні Папворт у Кембриджі, оскільки у нього відмовили нирки та серце, тому він потребував спеціалізованої допомоги. Гаміш майже помер 4 рази протягом перших 2 днів перебування в лікарні, і з того часу його стан повільно поліпшується щодня у відділенні інтенсивної терапії. Сепсис, спричинений менінгітом, призвів до утворення тромбів у його судинах, і ці тромби перекрили кровопостачання до кінцівок, що спричинило відмирання тканин у його руках і ногах. Це означає, що йому доведеться ампутувати обидві ноги від коліна вниз, праву руку, всі пальці на лівій руці, а можливо, і всю ліву руку. Зараз він знову перебуває в Саутгемптонській загальній лікарні, де, сподіваємося, його перевезуть до лікарні в Лондоні, де і відбудеться операція.

Це дуже важкий час для Гаміша та нашої родини, і хоча ми робимо все, що можемо, щоб підтримати його, ми не можемо дозволити собі багато з того, що йому знадобиться в майбутньому. Ми сподіваємося з часом придбати для нього протези, які дозволять йому відчувати те саме, що він відчував би, якби ніколи не втратив руки та ноги. Ми також хотіли б придбати для нього автомобіль, пристосований до його інвалідності, щоб він міг і надалі керувати. У найближчій перспективі нам потрібно встановити у нашому будинку підйомник для сходів, щоб він міг дістатися до своєї спальні, переобладнати наш гараж у кімнату для його реабілітації (силові тренування тощо) та переобладнати нашу ванну кімнату, щоб вона була для нього більш доступною. Крім того, йому також знадобляться фізіотерапія та психотерапія, а також доглядач на півставки, щоб наша мама могла продовжувати працювати.

Гаміш завжди був дуже життєрадісною, ентузіастичною та щасливою людиною. Він підтримував мене у всьому і завжди знає, як викликати посмішку на моєму обличчі та розсмішити мене. Незважаючи на те, через що йому довелося пройти в житті, а особливо за останні 2 тижні, він подолав це завдяки позитивному настрою і продовжує залишатися таким же веселим. Він така хоробра і сильна людина, і він продовжує робити мене та мою родину надзвичайно гордими. Він почав навчання в Університеті Саутгемптона цього вересня і йому це дуже подобалося. Він уже завів багато друзів і дуже засмучений, що поки що не зможе повернутися до університету. Мені боляче бачити його таким, і я хочу зробити все, що в моїх силах, щоб допомогти йому зрозуміти, що у нього все ще може бути світле майбутнє, навіть якщо воно буде іншим, ніж він собі уявляв раніше.

Будь-які пожертви будуть дуже вдячні мені та моїй родині.